Де наш тато 16+ (украинский язык)

Мамо, матінко, рідна матусю, Де наш тато коханий, скажи?» Плачуть троє дітей, бо вже знають — Що їх тато, можливо, не живий... ...Рік за роком минав, як у казці, Рік найменшій, три — першачку, І не пам’ятають той розпач, Що скував усіх друзів... й рідню. Що скоїлось — три роки минуло, Як їх тато, всміхаючись, йшов На роботу... цілуючи в щічку, А з роботи вже не прийшов. І не пам’ятають тих мучень, Скільки мама їх пережила, І не пам’ятають тих митей, Коли в жалобній ході ішла — По Донецьку колона сумних, Що в одну мить втратили — своїх, І не пам’ятають тих страждань, З криків дружин, матерів і рідних. Коли сотні трун в одночасся Перед ямами в ряд, наче шрам, Коли сльози рікою, і нещастя Виносить назовні весь пекла храм. Коли труну опускають в могилу, А загиблого мати й дружина Слідом стрибають з жахливим поривом, І кричать: «З ним ховайте мене!» Коли жінки ховають від діток Свій біль під подушкою вночі, Коли матері вірять, що десь там Живий їхній син, у руках Бога... він живий... «Мамо, матінко, рідна матусю, Ти не плач більше, все добре, ні? Ти ж казала сама, що наш тато Заробить грошей, і що — Він приїде з далекого краю І гостинців нам привезе, Нас цілуючи, ніжно обіймаючи — «Я люблю вас!» — на вушко шепне». ...Підростають шахтарські діти, Діти... в шахті загиблих батьків, Скільки їх підростає на світі, Скільки цих сирітських юнців? «Мамо, матінко, рідна матусю, Де наш тато коханий, скажи?» Запитають троє дітей дорослих, знаючи — Що їх тато все ж мертвий... а не живий...